Себастьян Сальгадо — бразильський фотограф, документаліст та один із найвідоміших фотожурналістів світу. Роботи фотографа варто переглядати, враховуючи його освіту. Себастьян Сальгадо вивчав економіку й цей факт змінює саме ставлення до його робіт, відкриваючи приховані сенси. Усі точки об’єднуються: золота лихоманка в Бразилії, пожежі в Кувейті, голод в Ефіопії — роботи майстра зображують економіку, як неминучу силу, що формує життя та підкоряє планету своїй волі.
І якщо довгий час Земля буде страждати від натиску цих факторів, рано чи пізно настане момент зламу. Сальгадо значну частину своєї діяльності, як фотографа присвятив фіксуванню того, що людство може втратити, якщо урбанізація; бурхливе споживання; зміна клімату та байдужість суспільства залишаться без контролю.
У свої сімдесят Сальгадо не падає духом, звертаючи увагу глядача на найбільший скарб своєї нації: Амазонію. За словами видавця робіт фотомайстра, проєкт Амазонія цілком може стати останнім у доробку бразильського фотографа.
Якщо остання книга Сальгадо, «Буття», була прагненням задокументувати незаплямовані людством місця на Землі, його останній том «Амазонія» говорить про те, що люди можуть жити на цій планеті інакшим шляхом. Шляхом профілювання корінних громад лісу, та пропонуючи нові погляди на сам ліс.
«Ми представляємо іншу Амазонію, — розповідає Себастьян Сальгадо. — Там немає пожеж, немає руйнувань, цей шматочок Амазонії повинен залишитися таким назавжди».
Народ Zo’é
Себастьян Сальгадо почав відвідувати Амазонку з 1980-х років, будуючи відносини з деякими племенами (яких лише 188 у Бразилії). До деяких (наприклад, Яномамі) фотограф повертався протягом десятиліть, хоча мав привілейований доступ до інших племен, ставши першим, хто відвідав кожне село народу Zo’é. Для фотокниги «Амазонія» він витратив дев’ять років і 48 подорожей, занурюючись у ліси на тижні, іноді місяці, повертаючись із новими історіями та почуттям спільності. «Коли ми приходимо працювати з цими племенами, ми повертаємось додому», — каже Себастьян.
Подорожі Сальгадо є частиною нової книги. Його переправи на човні, а іноді на каное, коротко задокументовані. Однак виліт у повітря виявився відкриттям. З польотів на військових гелікоптерах та літаках, Сальгадо повернувся із фотографіями гір, що пробивають лісовий басейн та небо, заповнене хмарами. «Повітряні річки, які щодня несуть мільярди тонн води з лісу й повертають її на Землю, як дощ, по всій Південній Америці», — саме так автор описує це дійство.
Навіть якщо Амазонка на його фотографіях виглядає незайманою, Сальгадо переживає за втрачені тропічні ліси. «Довгий час ми будували наше суспільство на основі природних ресурсів. Ми його знищували, — каже він. — Ми повинні захищати те, що не знищили. Ми повинні бути достатньо розумними, щоби вижити».
«Люди Амазонії живуть у повній єдності, у цілковитому мирі з навколишнім середовищем», — каже Сальгадо. Вони також можуть запропонувати уроки: хоча він описує племена як «передісторію людства», він також описує кожне з них, як потенційне «майбутнє» планети.
«Ми не можемо будувати наше майбутнє — майбутнє людства — тільки на основі технологій, — додає він. — Ми повинні подивитися на наше минуле; узяти до уваги все, що ми робили в нашій історії. Люди мають величезні можливості: доісторія людства зараз в Амазонії».
Екологічна ініціатива
Коли йдеться про екологію, Сальгадо не можна звинувачувати в пустих розмовах. Протягом багатьох років він практикував те, що проповідував через Інститут Терра (центр, який він заснував разом із дружиною Лелією). Він визнає, що місце в Атлантичному лісі, на південному сході Бразилії, колись було фермою худоби його батьків, а пасовище стало екологічною «пустелею». З 1999 року подружжя та зростаюча команда співробітників висадили понад 3 мільйони дерев, що покривають 300 видів, і спостерігали за затопленням дикої природи. «Це було своєрідним дивом, — каже він. — З деревами, комахами, ссавцями, усіма видами птахів, кожен вид життя повертався».
Понад 700 гектарів було засаджена лісом, і робота інституту допомагає відновити близько 2000 джерел в Атлантичному лісі. Сальгадо каже, що модель настільки ж актуальна для Бразилії, як і Каліфорнія, яка постраждала від посухи: «Ми повинні відновити джерело води; один зі способів — посадити дерева».
«Ми можемо відбудувати планету, яку ми знищили, і ми повинні», — додає він.
Я не багата людина, я просто фотограф
За його словами, гроші з «Амазонії» знайдуть свій шлях назад до інституту. «Я не багата людина, я просто фотограф», — заперечує він. І все ж його престиж має свої переваги. Партнерство зі швейцарською страховою компанією Zurich дозволить посадити ще 1 млн дерев.
Але, попри всі позитивні сторони його фотографії, Сальгадо залишається неоднозначним щодо своєї сили впливу. «Я не вірю, що зображення можуть щось змінити, — каже він. — Одну картину просто варто побачити».
Однак, за його словами, у випадку з Амазонією поєднання з роботою екологічних установ може «викликати рух».
Момент є надзвичайно актуальним. У своєму вступі до книги фотограф передає своє щире побажання, щоби «через 50 років ця книга не нагадувала запис про втрачений світ».
Читайте також:
Пуломі Басу: прихована війна Індії
Джейк Майклс: фотоісторія прихованої спільноти менонітів Белізу
