Команда студії Sergey Makhno Architects розробила інноваційну концепцію підземного будинку — Plan B.
«Якщо ти не прислухаєшся до світу, не ставишся уважно, з відкритим серцем та головою до того, що відбувається навкруги, чим пахне повітря, про що говорять люди, світ починає диктувати свої правила, жорстокі правила», — каже засновник і творчий лідер студії українського дизайну, архітектури та кераміки Сергій Махно.
Ззовні Plan B нагадує вхід у музей сучасного мистецтва або, наприклад, військову базу. Автори проєкту прагнули створити форму просту та лаконічну, яка б усім своїм виглядом говорила про надійність, але з тим — була естетично приваблива, не лякала б і дозволяла зайти всередину як із землі, так і з повітря.
Масивна бетонна конструкція оснащена трьома входами-виходами та вертолітним майданчиком на даху. Займає всього 172 кв. м і може бути розміщена або поруч з головним будинком, або десь у лісі, як у нашому випадку.
Технологічний «пиріг»
Згідно з міжнародними рекомендаціями, верхнє перекриття знаходиться на глибині 15 м. І далі вглиб наш «пиріг» має такі яруси: житлове приміщення, поверх із системою водоочищення та генератором, ярус електричного оснащення, і найглибше — свердловина.
Бункер Plan B має три виходи-входи, а в евакуаційне вогнетривке «кільце» можна потрапити практично звідусіль. Це зроблено для того, щоб в разі небезпеки всередині бункеру, його мешканці не витрачали час, аби дістатися виходу (тим паче, враховуючи, нашу квадратуру), а могли відразу потрапити на евакуаційний маршрут, наприклад, з ванної кімнати або спортзалу.
Всі системи в підземному будинку Plan B — автономні. Водопостачання, каналізація, закрита система вентиляції з рекуперацією, забором і очищенням повітря. Що б не відбувалося на поверхні Землі — життя у Plan B продовжуватиметься.
Детально системи розроблятимуться на етапі проєкту разом зі спеціалізованими підрядними організаціями. Наразі командою студії розроблена проєктна пропозиція бункеру, їхнє бачення.
Основна будівельна маса — арматурний бетон, тут все зрозуміло, найміцніший дует і оптимальна вартість. Двері — автоматичні, але з можливістю ручного керування. Одразу на вході в бункер розміщується щит знезараження, за ним — зона кварцування.
До підземного будинку ведуть основні гвинтові сходи та ліфт, а також два прольоти гвинтових сходів для персоналу та завантаження запасів — таким чином потоки розподіляються і не заважають один одному.
Ресурси
В будинку планується рибоводний басейн. В окремій кімнаті — город з фітообладнанням, де можна вирощувати зелень, овочі та деякі фрукти. Також на житловому поверсі розміщується великий складський запас харчів. В окремій зоні згрупували приміщення для персоналу.
В підземному будинку Plan B передбачається окрема медкімната для надання медичної допомоги, з ізолятором і закритою зоною для зберігання запасів медпрепаратів.
«Безпека — передусім. Забезпечити комфортний сон, температуру, якісне харчування, воду, повітря — це було моєю першочерговою задачею. Решта — “вершки”», — каже головна інженерка студії Ольга Собчишина.
Апартаменти з видом
Проєктна пропозиція передбачає комфортне проживання двох-трьох сімей з дітьми та обслуговуючого персоналу з родинами. За потреби проєкт можна перепланувати для значно більшої кількості людей, але на цьому етапі нам було цікаво поекспериментувати з простором під землею таким чином, щоб створити ілюзію перебування над земною поверхнею — ніби можна визирнути у вікно й побачити там синє небо.
Plan B має дві головні спальні, які складаються із власне спальної зони, закритої зони для зберігання речей і ванної кімнати. Головною задачею при проєктуванні обох була зміна усвідомлення простору та його меж.
Головна спальня Міккі
На перший погляд ці апартаменти нічим не відрізняються від наземних. Мінімалістичний і спокійний простір, де на варті сну — Kaws, а над ліжком — авторські хмари від Сергія Махно, з яких ніколи не падає дощ. Але якщо звернути увагу на архітектуру дизайну, помічаємо відсутність прямих кутів — форма кімнати майже циліндрична. Такий прийом в наземній архітектурі використовується не часто, тут же допомагає нам створити ілюзію безкінечності, ніби стін і зовсім не існує.
Навпроти ліжка — камінний сад, який закінчується високочутливим екраном-вікном, краєвид із якого можна змінювати моментально, натиснувши кнопку на пульті управління системи «Розумний дім», — і засніжені гори або сонна вулиця ранкового Києва тут як тут. До того ж, вікно можна «відчинити» і відчути легенький вітерець або свіжість скошеної трави.
Головна спальня Плющ
І знову автори проєкту не ділять простір стінами у звичний спосіб. Між тематичними зонами — лише невагомі перегородки, які ніби частина лабіринту, що починається далеко за обрієм і закінчується десь на іншому кінці світу. На фізичному рівні відчувається, що за ними є ще щось, знову і знову.
У цій кімнаті вперше в нашому проєкті з’являється нержавіюча сталь. Коли ми подумали, які з матеріалів хотіли б забрати з собою під землю — цей був один із перших. Лаконічний, практичний, пасує до різних типів приміщень. Тут — розділяє і з’єднує водночас гардероб і душову кімнату.
Другий прийом, який ми застосували у цій кімнаті — це гра з кількома рівнями світла. Конструкція стелі передбачає алюзію на світловий ліхтар: у перекритті є купол з LED-системою, які створюють враження, що над нами — поверх, де є вікна, а у цих вікнах — небо.
Простір максимально порожній, це місце спокою, у якому немає чому обриднути за час довгого проживання у цих стінах-нестінах. З прикрас — тільки тихий плющ, якому для щастя сонце не потрібне.
«Сучасні люди занадто звикли до свободи та відсутності обмежень. Життя в бункері, навіть дуже комфортному, — це життя в рамках. Ми намагалися проєктувати простір так, щоб людина їх відчувала мінімально», — каже співавтор проєкту, архітектор Ігор Гавриленко.
Сімейні цінності
Місця загального користування максимально наближені до тих, до яких ми звикли тут, на поверхні. Великий обідній стіл, де всі мешканці можуть зібратися разом. Бібліотека, щоб побути наодинці, але не одному. Кінотеатр зі зручними кріслами, потужною акустикою, системою 5D і колекцією найкращих стрічок усіх часів.
«Кухню вирішили зробити професійною — готування може стати новим чудовим хобі. В будь-якому разі бувати тут будуть часто. Та й загалом, вважаю, що нержавіюча сталь для кухонних поверхонь — це чудове рішення не тільки для ресторанів, а й для житлових приміщень», — зазначає співавтор проєкту, дизайнер Олександр Махно.
«Задача перед нами стояла вкрай проста і складна водночас: зробити бункер сучасним, затишним будинком», — говорить архітектор Олександр Бохан.
Вітальня з великим диваном — ніби затишна столична квартира. А за вікном — реальна картинка світлового дня — як це мало б бути на поверхні. Це створене для того, щоб не збивалися біоритми й не відбулася підміна відчуття дня і ночі.
Здорове тіло, здоровий дух, майбутнє
Велику увагу автори проєкту приділили зонам для зайняття спорту, відпочинку та відновлення. Тіло фізичне і тіло духовне — це єдине ціле, і коли погано одному — другому не може бути добре.
Зона басейну. Від загальної спортивної зони вона відділяється ширмою і завдяки освітленню сильно відрізняється за настроєм. В басейні немає денного світла, основне джерело освітлення тут — зеленувате підсвічування на дні басейну. Синюваті стіни, острівки «землі» — створюється враження купання в нічному морі, а не в бездушному спортивному басейні.
Зона велотренажерів — це драйв диско-залів: освітлення і акустика тут відповідні. Зона мультифункціональних тренажерів — уже класичний спортзал з денним освітленням і сконцентрованістю на досягненні поставлених цілей.
«Ми прагнули створити простір, в якому хотілось би жити, навіть коли немає апокаліпсиса. Природні матеріали, максимально збережені запахи, текстури, волокна», — коментує архітекторка Марина Гречко.
У центрі циліндричної кімнати для медитацій розміщений потужний світловий промінь, завдяки якому можна змінювати сценарії на стелі. Це може бути зоряне небо, може накрапати дощ або сходити сонце.
«Вершки»: велотрек і прогулянки з домашнім улюбленцем
У Plan B не забули і про можливих домашніх улюбленців, облаштувавши спеціальну зону для вигулу собак. Тут все максимально як на вулиці: дерево, каміння, травичка. Евакуаційне коло ж може слугувати як місце для довгих піших прогулянок чи катання на велосипеді.
«Цей проєкт — звільнення від емоцій, роздуми на тему продовження людського життя за будь-яких умов і намагання знайти відповідь на питання, чи можливо завдяки архітектурі створити враження життя на поверхні Землі, знаходячись в її надрах», — резюмує Сергій Махно.
Роздуми українського архітектора Сергія Махно про те, як можуть змінитися домівки після всесвітнього карантину.
