Велике питання віртуальної реальності полягає в тому, як зробити так, щоб вона здавалася… реальною. Адже переконливе відтворення того відчуття, коли людина витягує руку та торкається чогось, лишається дуже непростим завданням. Кожен, кому доводилося мацати, скажімо, стіну знає, що це далеко не те саме, що вібрація контролера в руці. І навіть рукавички віртуальної реальності, які здатні симулювати, наприклад, відчуття банки в долоні, не здатні адекватно передати дотик до твердої пласкої поверхні. Тому інженери з лабораторії Future Interfaces Group Університету Карнегі-Меллона (США) і вирішили знайти альтернативу гаптичним рукавичкам.
Вони запропонували доволі цікаве рішення, хоча поки що воно перебуває на стадії прототипу. Натільний пристрій, спроєктований інженерами, дійсно дозволяє своєму користувачеві «відчути» дотик до поверхні об’єкта: до рельєфної скульптури, до пласкої стіни, до кручених поручнів чи до будь-якої іншої поверхні, якої можна торкнутися. Щоправда робить він це у такий спосіб, якого не застосовує жоден інший гаджет для віртуальної реальності.
«Wireality працює завдяки тому, що тонкі дроти під’єднуються з одного боку до плеча користувача, а з іншого – до кожного суглобу в руці, – розповів Кріс Гаррісон, голова Future Interfaces Group. – Довжину цих дротів регулюють крихітні котушки, як на рибальських вудках, які контролює комп’ютер. Коли ви у віртуальній реальності витягуєте руку в порожнечу, ці дроти не тримає ніщо. Але якщо ваші пальці «торкаються» об’єкта, він заблокує відповідні дроти. Кожен дріт контролюється незалежно від інших. Це дозволяє вашій руці «пробігтися пальцями» по об’єкту складної форми, що робить реалістичність такого дотику доволі високою».
Чи не занадто складно?
Пристрій Wireality може здатися аж надто складною конструкцією, якщо порівняти з контролерами від дійсно дорогого обладнання віртуальної реальності. Але, за словами Гаррісона, вони почали шукати альтернативу гаптичним рукавичкам з метою розробки такого конкурентного рішення, яке було б водночас простим і дешевим. Обійдеться такий пристрій всього в 50 доларів.
Звісно, існують системи, які забезпечують справді реалістичний гаптичний фідбек. Їх використовують, наприклад, у протезуванні чи у телехірургії. Але така техніка розрахована лише на виконання певних завдань і навряд чи колись буде доступною для пересічного користувача пристроїв віртуальної реальності.
«Ми обмежили себе бюджетом в 50 доларів і вирішили, що наш пристрій має бути достатньо легким, щоб його зручно було носити на собі, й економним в плані енергії, щоб він міг працювати від батарейок», – пояснив Гаррісон.
Такі обмеження стали цікавим викликом для інженерки Кеті Фан (Cathy Fang), яка очолила проєкт. До того ж вона мала збудувати механізм, який був би досить швидким та міцним, щоб витримати силу людських рук. Адже руки людини на диво сильні, особливо якщо ви будуєте з пластику.
