Чимало світових компаній-гігантів та міжнародних організацій, таких як ООН, OSCE, Greenpeace, — практикують lifelong learning. Йдеться про безперервну освіту під лозунгом: «вчитися ніколи не рано й не пізно».
Під час бесіди у «Філософському Саду» літературознавиця, педагогиня та журналістка Галина Пуліна та автор проєкту і засновник Відкритого Університету U Дем’ян Ом шукали відповіді на запитання, якою траєкторією нині рухається українська освіта, а також говорили про виховання бізнес-аудиторії та роль книги в житті людини.
Приєднуйтесь до бесіди Галини і Дем’яна про любов до літератури та усвідомлений розвиток. Коротко — читайте «Тези»**, а детальніше — слухайте подкаст за посиланням.
Саморозвиток
У наші дні все частіше можна почути про «усвідомлене довголіття». Крім підтримки фізичної форми ця концепція передбачає навчання протягом усього життя.
Це чудовий тренд, який дозволяє людям знаходити собі заняття та не замикатися на спілкуванні, про яке писав Блок: «мій друг єдиний — у моїй склянці віддзеркалений».
В Україні зростає необхідність акумулювати знання та починати рух уперед. У першу чергу це стосується викладачів, менторів, наставників.
Зараз оптимальний час для того, аби створювати курси, тренінги, практикувати та виходити у великий світ, ставати провідниками. Така діяльність лише набиратиме популярності. Звичайно ж, мова не йде про теоретиків, які поширюють запозичені знання. Йдеться про практиків, авторів власних систем і технік.
Освіта
Щастя викладача, власне, як і кожної людини, — у можливості творити, а не переповідати чужий матеріал. Звісно, за умови, що педагог прагне дати своїм учням більше, аніж просто інформацію. Адже важливо, аби вона була засвоєна та застосована на практиці у майбутньому.
Інформація сприймається не розумом, а серцем!
Галина Пуліна
Педагог має заволодіти увагою кожного. Це особливо важливо в контексті того, що українська програма дуже урізана.
Інформація потрапляє до розуму через серце. Тож, якщо вона викликала емоції та інтерес — процес навчання успішний.
Ще один важливий факт полягає у тому, що школу формують учні, а не вчителі чи її директор. Однак в Україні думка учнів досі не береться до уваги.
Читання як процес становлення
Сучасне суспільство майже не читає. Чому так? Спершу перестають читати батьки, потім діти, а далі і самі вчителі. Цьому є ряд пояснень: раніше література була чи не єдиною розвагою та віддушиною. Адже не було такого різномаїття фільмів, телепередач, відео, доступу до гаджетів, врешті-решт. Сьогодні ми щодня постаємо перед величезним вибором розваг, сприймати які значно простіше, аніж інформацію з книжок.
Які ж наслідки можуть бути для покоління, яке нехтує книжками?
У процесі читання людина вчиться сприймати лінійний текст. Бачить його початок, середину, продовження, фінал, усвідомлює логіку розвитку подій. А, наприклад, читання стрічки Facebook таку здатність не розвиває.
Тут система видає або картинку, або уривчасту інформацію, якою ми задовольняємося, не знаючи, з чого все почалося і до якого фіналу прямує. Якщо коротко, то у людини, що не читає книжок, знижується чи зовсім не розвивається здатність мислити логічно.
Цікавість — абсолютно людська риса. Бути розумним — значить проявляти свою цікавість, дізнаватися, запам’ятовувати, оволодівати та користуватися знаннями.
Дем’ян Ом
Нахапатися безсистемної інформації з різних джерел та догуглити незрозуміле — ще не освіченість. Сучасні люди можуть підтримати розмову на будь-яку тему, однак зануритися, знайти логічний ряд чи вести аргументовану бесіду може не кожен.
Креативна економіка
В основі розвитку країни лежать дві важливі складові: підприємництво та мистецтво. Люди бізнесу ідентифікуються зі слоганом: «я роблю гроші». Люди мистецтва, у свою чергу, «роблять» творчий продукт: організовують театри, перформанси, диригують оркестрами, грають у них, пишуть музику, вірші, книги, полотна. Це зовсім інша група людей.
Існує ціле окреме поняття креативної економіки[1]. Виявляється, креативні індустрії: мистецтво, реклама, IT, технологічні та ігрові компанії мають дещо спільне. Мова про здатність бачити більше, аніж охоплює око.
Цікава закономірність спостерігається у Північній Америці та Західній Європі. Креативна економіка у цих країнах не просто прижилася, але й ефективно працює. Індустрії радо взаємодіють одна з одною, засновують потужні команди та спільно створюють нові продукти. Найцінніше те, що вони навчаються та розвиваються разом.
Будь-який бізнес тяжіє до чітких формулювань і формул. Чим лаконічніше — тим краще.
Дем’ян Ом
Український ринок лише розпочинає знайомство з подібним видом економіки. Зростають тенденції долучення до створення чогось нового, розширення внутрішніх та зовнішніх горизонтів. Під час лекторіїв помітно все більше зацікавлених, емоційно-включених, доброзичливих поглядів.
Відомий музико- та культурознавець Михайло Казінік[2], наприклад, читає лекції бізнесменам. Він нерідко нагадує, що в сонатах крім основної теми завжди присутня й другорядна або контртема. Не менш оригінальна, самобутня, неповторна, ніж основна. Вона зазвичай підкреслює, увиразнює та наповнює сенсом основну тему.
Це красива метафора про життя. Якщо людина завжди прямуватиме лише основним, битим шляхом — то, швидше за все, нічого вартісного не створить. Окрім бізнесу й заробляння грошей має бути дещо інше, оригінальне, самобутнє, неповторне.
Важливо розуміти закони бізнесу. Якщо підприємець «заробив — сховався у кущі» або «заробив — з’їв» — це одне. Однак якщо він прагне бути справжнім професіоналом — окрім логіки в нього має працювати й інтуїція.
Можливо це незвично, але сучасні бізнесмени все частіше відвідують лекції про те, як слухати та розуміти музику! Якщо мислячі люди вважають такі знання важливими і корисними — це справді працює.
[с]
Також цей текст доступний російською мовою за цим посиланням.
Усі матеріали проєкту «Філософський Сад» — лонгріди і подкасти — доступні тут.
[1] Креативна економіка (англ. the creative economy) заснована на використанні людьми своєї творчої уяви для підвищення цінності ідеї. Джон Хокінс розробив цю концепцію в 2001 році для опису економічних систем, де цінність заснована на нових творчих якостях, а не на традиційних ресурсах Землі, праці і капіталу. У порівнянні з креативними індустріями, які обмежені конкретними секторами, цей термін використовується для опису креативності у всій економіці.
[2] Михайло Семенович Казінік (13 листопада 1951) — білоруський і шведський скрипаль, музикознавець, публіцист і популяризатор класичної музики.
*Партнерський матеріал
**«Тези» — це враження наших редакторів після прослуховування подкасту. Це синтез смислів, які кристалізувалися з бесіди двох людей, спроба показати смислові, сутнісні акценти. У короткому тексті. «Тези» — це не цитати, а авторські висловлювання редакторів, написані як загальне враження від розмови. «Тези» відповідають на запитання «НАВІЩО говорили?» і «ЯКИХ ТЕМ торкнулися ці люди?», подкасти — на запитання «ЩО в точності говорили?», «ЯК саме говорили?».
***Познайомитись з людьми, які працюють над проєктом, можна тут. Дякуємо за небайдужість та часткову підтримку проєкту програму «Культурна Столиця» Дніпра i програму розвитку місцевого самоврядування та висвітлення діяльності Дніпровської міської ради.
«Філософський Сад» прямо зараз отримав продовження — триває краудфандінг на англійську версію тез для публікації на європейських платформах. Ми хочемо, щоб голоси українських мислителів зазвучали на міжнародному ринку культурних і креативних індустрій.
Багато героїв «Філософського Саду» стали запрошеними тьюторами Відкритого Університету U — нових програм з філософії, дизайну, проєктного менеджменту для культурних і креативних індустрій.
